Чи вдасться українським банкам розібратися в правилах фінансового моніторингу?

Чи вдасться українським банкам розібратися в правилах фінансового моніторингу?

Нинішній стан справ в українській банківській справі може шокувати професіоналів із західних країн. Їхня реакція цілком зіставна з тим, що відчуває шкільний учитель, читаючи учнівський твір, в якому помилок більше, ніж слів. Ось тільки в цій ситуації недбайливий учень — не просто середньостатистичний школяр, а староста, кращий учень всієї школи, спортсмен, комсомолець... І від цього горе-школяра залежить надто багато.

Переносимо цю ситуацію в реальність. Той самий учень — це Нацбанк. Твір — правила фінансового моніторингу. Система контролю вводиться Національним банком України. Банки, які цієї системи не дотримуються або систематично порушують правила, в результаті можуть бути оштрафованими або навіть позбавленими ліцензії. Але що цікаво: систематичне порушення правил викликано не бунтарським духом, який затесався в ряди співробітників банку, що виходить з-під контролю, а банальним незнанням цих самих правил. І тут уже проблема в НБУ, який не пояснює фінансовим установам основи роботи цієї системи.

Прості люди можуть подумати, що ця проблема їх не стосується. Мовляв, держустанова та приватні структури не можуть розібратися між собою. Винна в усьому (втім, як завжди) бюрократія. Але насправді якраз ті найпростіші клієнти банків від цього й страждають найбільше.

Через непоясненність правил моніторингу банкам доводиться неслабо викручуватись, щоб забезпечити надання найпростіших фінансових послуг типу кредитування приватних та юридичних осіб, відкриття депозитів або навіть нарахування пенсій. А часом (точніше — в більшості випадків) цього зробити не вдається.

Не винен? Стань винуватим і плати штраф!

Що робить Нацбанк? Замість того, щоб твердою рукою навести порядок в своїй галузі, він кує залізо, поки гаряче, тобто штрафує й заробляє. При цьому не соромлячись гордо рапортувати про те, що за весь 2017 рік НБУ вже зібрав більше 40 мільйонів гривень штрафів за порушення правил фінансового моніторингу. Що ще цікаво, так це те, що порушення виявлені далеко не у всіх банках. З перевірених установ санкцій зазнало всього 35 відсотків від загальної кількості.

За словами представників НБУ, штраф — це міра крайня. Якщо порушення не дуже серйозні, то всього лише проводиться рекомендаційна робота, завдяки якій банки можуть більше не допускати помилок. Та тільки «віз і нині там»: конкретики як не було, так і немає. І якщо нерозголошення конкретних імен порушників ще можна зрозуміти, то ось із причинами санкцій та суттю порушень ознайомитися неможливо й досі.

До речі, сам НБУ намагається зняти із себе провину в помилках підконтрольних банків словами про те, що організація регулярно проводить навчальні семінари і взагалі, як може, намагається допомогти. Так чому б відразу не роз'яснити банкам все, що тільки пов'язано із їхніми помилками? Не хочеться втрачати можливість штрафувати банки на свою користь? Зайві гроші нікому не завадять.

Проблема із публічними особами: погляди регулятора та банків

Найбільше помилок у сфері фінмоніторингу допускається банками через невиконання законних вимог про верифікацію клієнтів, які є публічними особами. Верифікація та ідентифікація таких клієнтів необхідна для того, щоб успішно протидіяти відмиванню коштів. Чому банки допускають помилки? Потрібно глибше вникнути в термінологію.

Хто такі публічні особи? Де зазначено, що та чи інша особистість є публічною особою? Бази даних, де зберігалася б вся відповідна інформація, не існує в природі. Провести заходи щодо протидії теж складно зважаючи на постійні зміни правил при відсутності твердої законодавчої бази. Можна подумати, що рекомендації та вимоги, що висуваються банкам у зв'язку із цією проблемою, створюються ... З урахуванням гороскопу, чи що? Чи за настроєм казначеїв у НБУ?

Але! НБУ має таку базу даних і навіть не приховує цього. Завдяки її наявності й стає можливим визначити помилки банків, за які доведеться розплачуватися. Ділитися даними регулятор, звісно, не збирається, а банки просто не можуть відстежити всі перипетії життя осіб публічних і тих осіб «непублічних», які в підсумку стали публічними.

Журналісти вже задавали конкретне питання НБУ з цього приводу. Регулятор у відповідь оголосив, що з ініціативи Національного антикорупційного бюро України був розроблений законопроект зі створення бази даних публічних осіб, яка була б доступна і звичайним банкам. Далі створення законопроекту справа поки не дійшла. Банкам не залишається нічого іншого, окрім як користуватися даними, взятими з реєстру Центру протидії корупції. Ця організація не є державною або комерційною структурою. Це громадське об'єднання, створене небайдужими українцями і ними ж фінансоване.

Наслідки проблем із ситуацією в сфері фінмоніторингу

До чого це все призводить? Ситуація номер 1. Останнім часом у ЗМІ можна почути такий термін як «пожвавлення кредитування». Це мета, досягнення якої було затверджено головним завданням на раді Нацбанку. Але ситуація в реальності відрізняється від цих гучних слів на градусів так 180. Наприклад, банки часом відмовляються видавати кредити без внесення позичальником пакета документів. А пакет цей потрібен, якщо сума кредиту перевищує поріг обов'язкового фінансового моніторингу, який наразі становить 150 000 гривень. Ось тільки кредити, запитувані для відкриття бізнесу або досягнення інших цілей, іноді в рази менші за цей поріг. Працівники так званого «ризикового» відділу мають право на основі документів (притому єдиних критеріїв оцінки як не було, так і немає), які їм «не сподобалися», відмовити в кредитуванні.

Ясно, що з таким підходом ніякого пожвавлення в економічній української галузі очікувати не слід. Часом здається, що НБУ для простих банків — це такий собі сфінкс, що загадує загадки. Відгадав — тоді все за правилами, не відгадав — маєш проблеми. Банки тому й не «гадають», тобто на такі загадки взагалі не відповідають, просто не ризикують. Замість того, щоб ризикувати у видачі кредиту і потім бути оштрафованим за порушення правил фінансового моніторингу, краще взагалі не видавати кредит.

Ситуація номер два — відмова щодо відкриття банківських рахунків юридичним особам, які тільки-но відкрилися. Варто нагадати, що без цих рахунків неможливо створити бізнес. Тобто на папері в Україні ведеться бурхлива економічна діяльність, відкриваються нові підприємства в малому та середньому бізнесі, видаються кредити під їхнє відкриття, надаються податкові пільги. А насправді це саме пожвавлення стопориться ще на перших етапах.

Виходом з цієї ситуації могла б стати спільна амністія капіталу, тобто встановлення терміну, за який фізичні та юридичні особи можуть вносити на свої рахунки кошти. І при цьому ніяка контрольна структура, будь то податкова, Держфінмоніторинг або НБУ, не покарає санкціями і не запитає, звідки ці гроші взагалі були взяті. Як тільки такий термін закінчується, вводяться суворі, єдині до виконання та всім зрозумілі правила фінмоніторингу. Нацбанк цю ініціативу втілювати в життя не збирається, розмірковуючи про амністію виключно валютних капіталів.

Як можна вирішити проблему фінмоніторингу в Україні?

Серед усіх законів, прийнятих Верховною Радою, є один особливо цікавий — «Про валюту». Також є слова заступника голови НБУ Катерини Рожкової про створення в перспективі «лаконічного» документа, який став би повноцінною заміною купі нормативно-правових документів, актів, роз'яснень, вимог, рекомендацій та всього іншого в сфері первинного фінансового моніторингу. Ось тільки закон «Про валюту», який у теорії мав забезпечити основу для створення того самого документа, ці проблеми вирішити не може. Зате є безліч відсилань до приписів НБУ, які вже є та які тільки будуть написані. Колись.

Теорія Всього покликана об'єднати в собі всі чотири види взаємодії в цьому світі. Теорія відносності, теорія струн, M-теорія — це все сходинки на шляху до створення головної теорії. В українських фінансистів масштаб діяльності, звичайно, трохи менший, але сходинок тут до створення єдиного порядку в сфері фінансового моніторингу не видно взагалі ніяких.

Сам Нацбанк так не вважає. На сайті НБУ недавно був опублікований прес-реліз семінару, де обговорювалися практики фінансового моніторингу. На семінарі були відсутні ЗМІ, а найбільш животрепетні питання банкірів так і не отримали відповідей. Підсумок: опубліковані в прес-релізі 18 (так-так, не один-єдиний, який пояснював би всі, а саме вісімнадцять) роз'яснювальних актів від НБУ та Держфінмоніторингу. У них нібито містяться відповідь на всі питання в цій сфері.

Іноді складається таке враження, що співробітники організації-регулятора живуть в якомусь окремому Всесвіті, закони якого для них прості, доступні та зрозумілі. Що потрібно для того, щоб потрапити в цей Всесвіт, не знає ніхто. Набагато легше повернути НБУ до реалій економічної ситуації в Україні в ніші фінмоніторингу. Але хто візьметься за такий відповідальний захід? Що для цього потрібно зробити? Знову одні запитання...

Компанія KLT CREDIT хоч і функціонує в рамках правил НБУ, відрізняється прозорою та чесною діяльністю. Отримуючи кредит у нас, Ви відразу знаєте, скільки і коли потрібно буде віддати. Ніяких прихованих платежів, страховок та «дрібних шрифтів»!

За матеріалами Finance.UA

Отримати гроші