Майбутнє в смітті. Як буде вирішено питання утилізації сміття в Україні?

Майбутнє в смітті. Як буде вирішено питання утилізації сміття в Україні?

Щорічно кожен українець виробляє близько 330 кг сміття. Щороку спеціалізовані полігони й підпільні смітники поповнюються 11 мільйонами тонн побутового сміття. На даний момент сумарна площа подібних звалищ практично дорівнює 5% загальної території країни, що реально можна порівняти з площею, наприклад, Чернівецької області. Парадокс, але при такому положенні справ у всій Україні діє лише один сміттєспалювальний завод «Енергія», розташований у Києві. Однак уже зараз його потужності не вистачає навіть для покриття потреб самої столиці.

За останніми даними, «Енергія» щорічно утилізує близько 280 тис. тонн відходів, в той час як у Києві за цей час накопичується 1,2 мільйона тонн. Не дивно, що підсумком є банальний вивіз 95% всього сміття за межі населених пунктів на багаторічне зберігання.

Перебираючи відходи

Спроби запровадити систему сортування сміття на території держави здійснювалися неодноразово. Як приклад, у столиці й зараз активно працюють точки прийому вторсировини, куди громадяни можуть здати сміття, що пройшло сортування. Однак є й зворотна сторона. Так, багато ініціатив свідомих громадян щодо встановлення у власних дворах спеціальних контейнерів (для сортування сміття) приводили лише до залучення бомжів, яким у таких умовах набагато простіше збирати картон і пляшки.

Чинний закон категорично забороняє вивозити сміття на спеціальні полігони. Згідно з вимогами, все сміття повинно перероблятися або повністю утилізуватися. Викидати ж можна лише ті побутові відходи, які не виділяють метан і не смердять. З приводу того, як такі правила будуть виконуватися, Світлана Коломієць, яка займає пост радника міністра екології та природних ресурсів, відповіла: «Ніяк». Це й не дивно, адже для роботи закону потрібна потужна технічна база з переробки органіки, якої на даний час просто немає.

Все ж залишається шанс, що найближчим часом ситуація кардинально зміниться — у країні з'являться переробні потужності, а систему роботи зі сміттям допрацюють. Уряд вже робить перші кроки в цьому напрямі. Так, уже затверджена Національна стратегія управління відходами. Згідно з пунктами даної стратегії, держава має намір значно збільшити обсяги утилізації та переробки відходів, створити спеціалізовані полігони для безпечного зберігання сміття, а також провести перевірку з метою виявлення нелегальних звалищ. Реалізація стратегії передбачає, що в 2030 році в Україні буде діяти вже 800 підприємств з переробки сміття, а в 5 000 населених пунктів буде побудовано 250 пунктів збору відсортованих відходів.

План дій уже визначено: спочатку влада створить Національний план поводження з побутовими відходами та покладе на місцеві органи самоврядування завдання вирішення проблеми утилізації та переробки сміття в регіонах. Для цього спочатку повинні бути створені аналогічні регіональні плани. Очевидно, адміністрації областей та районів будуть змушені умовно розділити території на кластери (сегменти), визначити маршрут вивезення сміття та передбачити варіанти його утилізації.

За заявою В'ячеслава Сороковського, який є експертом з питань децентралізації проекту DESPRO, найбільш раціонально, щоб на один кластер території припадало від 150 000 до 400 000 осіб. У такому випадку для збору та утилізації всіх відходів буде достатньо одного полігону та одного переробного підприємства.

Разом з цим Світлана Коломієць звернула увагу на те, що в процесі визначення кластерів обов'язково слід враховувати безліч факторів, оскільки може відрізнятися склад і кількість відходів, а значить, і заходи з їх транспортування та утилізації слід передбачати різні. Так, наприклад, в сільській місцевості органічні відходи нерідко використовують в господарствах, а основна маса сміття — неорганічні компоненти, для утилізації яких слід встановлювати спеціалізовані потужності. Саме таким чином і буде вибудовуватися політика державних адміністрацій.

Будівництво підприємств

На даний момент подібні регіональні стратегії розроблені вже для низки великих міст, таких як Київ, Дніпро, Львів та Вінниця. Заступник голови столичної міської адміністрації Петро Пантелєєв повідомив, що проблем з транспортуванням побутових відходів в Києві не виникає, проблема зводиться лише до їх утилізації, оскільки для цього потрібно змінити законодавчу базу і збудувати спеціалізовані підприємства. Для столичного сміття вже вибрали механіко-біологічну переробку, що буде істотно дешевше і екологічніше, ніж звичне спалювання. Обумовлено це тим, що спосіб передбачає сортування відходів, збір матеріалів, що становлять цінність для вторинного використання, а також будівництво агрегатів для відхідних газів. Крім того, технологія дозволяє застосовувати висококалорійне сміття для отримання тепла та електроенергії.

Безумовно, організація подібного циклу та забезпечення потужностей дорого коштує. Уже зараз мова йде про суму в 100–150 млн євро, проте точна цифра буде відома лише після проведення тендерного аукціону. Очевидно, що міського фінансування буде недостатньо, через що представники Київської адміністрації будуть вимушені шукати інвесторів.

Найбільш активно в цьому питанні розвивається Львів, в якому вже найближчим часом розпочнеться будівництво підприємства механіко-біологічної обробки відходів. Його сумарна вартість для міста варіюється в межах 30–35 млн євро. Частина грошей буде отримана на рахунок гранту ЄБРР. Згідно з оприлюдненим планом, 10 млн євро буде направлено на рекультивацію наявного полігону Грибовицького, а решта суми — це кредит для будівництва сміттєпереробного підприємства.

Спорудження подібного заводу в місті Дніпрі, швидше за все, буде здійснено на умовах державно-приватного партнерства. Орієнтовна вартість такого проекту — 60 млн. євро. Повна окупність — до 10 років. На даний момент ведуться активні роботи із залучення інвесторів. Володимир Панченко, будучи керівником Агентства розвитку Дніпра, частково озвучив умови запропонованого договору, серед яких — зобов'язання міста надати гарантії діяльності інвестора в проекті незалежно від зміни керівництва міста.

Також зазначається, що чинний на сьогодні штраф за нелегальний викид відходів в 1700 гривень мізерно малий, особливо якщо врахувати, що ловлять таких порушників вкрай рідко. Вже найближчим часом на розгляд влади буде представлено законопроект, в якому сума штрафних санкцій буде збільшена до 34 000 гривен.

Іван Фурсенко, який обіймає посаду у Всеукраїнській асоціації сільських рад, заявив, що для інвесторів представляють інтерес лише міста з населенням понад 200 000 жителів. Разом з цим маленьким містам і селам потрібно буде кооперуватися й тісно співпрацювати, щоб знизити витрати на будівництво та переробку. Подібні схеми ефективно працюють в Латвії, де на один завод може припадати до 30 співвласників, які представляють окремі регіони. Це досить дієва схема, якій має навчитись і Україна.

Більш того, Україні доступний досвід Польщі, яка також нещодавно зіткнулася з європейськими підходами до переробки та утилізації побутових відходів. Так, оплата за транспортування і утилізацію сміття повністю покладається на місцевих жителів, а її розмір залежить від того, чи сортоване сміття людиною. Також держава бере на себе зобов'язання з дотування переробки окремих видів відходів (електроустаткування, накопичувальних батарей, освітлювальних приладів).

Разом з цим ведуться роботи з залучення приватних інвесторів, яким також пропонується державно-приватна схема партнерства. Через те, що європейський підхід впроваджується не так давно, на території Польщі все ще існує безліч смітників, а кількість діючих переробних підприємств набагато менша, ніж у Франції чи Німеччині, де працює 126 і 121 переробний завод відповідно.

Реальний прибуток на відходах

Слід розуміти, що незалежно від того, чи буде утилізація відходів фінансово підтримуватися державою чи ні, прості громадяни все одно будуть повинні платити. В кінцевому підсумку від дотацій буде залежати лише те, скільки саме доведеться платити людям. Глава правління ПрАТ «Київспецтранс» підкреслив, що побутове сміття зовсім не є продуктом, який реально повністю переробити і отримати з цього гідний заробіток.

Інвесторів приваблює лише те, що в найближчій перспективі дає реальний прибуток, однак гроші, які можна отримати на переробці та утилізації сміття, не здатні перекрити навіть первинні витрати. У зв'язку з цим частково утилізація буде оплачуватися громадянами. Крім того, люди повинні будуть профінансувати і будівництво спеціальних полігонів. Подібна система не нова і давно використовується в європейських державах. Так, наприклад, за кожну тонну сміття європейці платять близько 50 євро, а українці щорічно лише 30 гривень. Справедливості заради варто зауважити, що вже скоро ці тарифи для жителів столиці будуть переглянуті в бік збільшення та складуть близько 100 гривень без урахування вартості переробки.

У Дніпрі фінансові витрати громадян на переробку відходів постаралися оптимізувати та мінімізувати, повністю відмовившись від вкрай невигідної технології спалювання. Володимир Панченко зазначив, що спалювати 1 тонну сміття коштує близько 1 000 євро, що занадто дорого. Замість цієї технології відходи вирішено сортувати, вилучаючи з них ресурсоцінні матеріали (пластики, метали, скло), а органіку переробляти в біогаз, спалюючи який можна отримувати тепло. Навіть незважаючи на це, діючий тариф на перевезення та захоронення побутових відходів все ж буде збільшено — вже з початку 2018 року становитиме 21 гривню за 1 куб. м. (раніше — 13 гривень).

Вивезення та утилізація сміття для громадян, які проживають в багатоповерхових будинках, подорожчає з 9,36 до 11,79 гривень з людини. Гостро стоїть питання й щодо ціни перевезення відходів. Зараз транспортування 1 куб. м. сміття до полігону коштує 35 гривень, але перевізники вимагають збільшення мінімум до 88 гривень, що моментально збільшить суму зборів до 23 гривень з людини.

Податок на екологію

Андрій Грущинський зупинив свою увагу на тому, що можлива ще маса варіантів оплати утилізації. Об'єктивно можна профінансувати з бюджету створення державного підприємства, що відповідає за переробку відходів, але в дійсності це призведе до виникнення корупційних схем, за якими гроші будуть «розтікатися по кишенях». Набагато ефективніше ввести додатковий екологічний податок, покладений на виробників тари. Таким чином, кожна людина буде оплачувати утилізацію ще в момент купівлі товару в упаковці.

Представники законодавчої влади висувають два варіанти виходу з ситуації зі сплатою екологічного податку. Так, переробнику сировини буде запропоновано самостійно сортувати, переробляти та утилізувати відходи. Якщо він погодитися на ці умови, то буде звільнений від податку, якщо ні — зобов'язаний сплачувати його згідно з тарифом. Потрібен буде спеціальний фонд, кошти в якому будуть накопичуватися та розподілятися безпосередньо за територіями. Але реально прийняти такий закон в парламенті буде вкрай складно. Пов'язано це з лобіюванням інтересів компаній-пакувальників. Ці люди готові платити будь-які гроші, щоб жоден з варіантів закону про екологічні податки не прийняли, оскільки це все одно вигідніше, ніж регулярно сплачувати сам податковий збір.

З наявним сміттям також слід щось робити, оскільки до теперішнього часу реально існує понад 30 000 нелегальних звалищ. Ситуація дійшла до того, що 40% столичного сміття вивозиться на невідомі стихійні звалища. Для боротьби з цим колапсом має бути створена спеціальна інспекція, що включає національну поліцію та представників адміністрації на місцях.

Іван Фурсенко точно зауважив, що у національної поліції і так достатньо роботи, і виїзд на стихійні звалища не є для них пріоритетом. Більш того, в регіонах поліція досі не пройшла реорганізацію. Зважаючи на це, складається ситуація, при якій штраф може виписати громадський еколог, але стягувати його нікому.

Заступник голови КМДА Петро Пантелєєв вважає, що реально вирішити ситуацію дозволить лише багаторазове збільшення штрафів — з нинішніх 1700 гривень до 34000 гривень. Такий законопроект вже розроблено і скоро буде представлено в Раді.

Згідно з офіційними даними, в країні діє майже 6 000 сміттєвих полігонів, проте в реальності більшість з них вимагають термінової рекультивації. Петро Пантелєєв заявив, що рекультивація тільки одного Київського полігону №5 буде коштувати кілька сотень мільйонів гривень. Причому зрозуміти порядок цін можна буде тільки після розробки плану, який буде коштувати 2,6 млн гривень. Остаточно затверджено цей проект буде лише через 7–8 років, до яких слід додати ще 2 роки на виконання самої рекультивації. На запитання про те, куди буде діватися сміття під час проведення цих робіт, відповіді наразі нема.

Компостні хробаки зі Львова

Травень 2016 року ознаменувався тим, що славне місто Львів зі справжнього туристичного центру перетворилося на епіцентр катастрофи всієї держави. Пожежа на Грибовицькому полігоні призвела до людських жертв і завдала непоправної шкоди репутації керівництва міста. Випадок черговий раз порушив питання про індивідуальну відповідальність кожного громадянина. На тлі цих подій кожен прагнув знизити кількість побутових відходів, як міг — хто відмовлявся від одноразового посуду, а хто й зовсім заводив черв'яків для компостування органіки.

Ірина Миронівна стала однією з тих, хто наважився на відважний крок і завів компостних хробаків на своїй кухні. За її словами, робота екологом у Всесвітньому фонді природи привчила її до любові до всіх видів тваринного світу. Зважаючи на це подібне рішення, на тлі протікаючої в місті катастрофи, далося легко. Як не дивно, але цей спосіб утилізації органіки має широке поширення по всьому світу. Так, навіть в Америці учасникам програм утилізації виділяються фінансові ресурси з бюджету муніципалітетів.

Поряд з цим екологи і соціально активні громадяни Львова співпрацюють з представниками бізнесу, оскільки багато в чому саме від них залежить чистота міста. І не дивно, адже такі заклади, як ресторани, мають встановлений тариф на вивезення відходів, а мобільні пункти харчування, на зразок кав'ярень, таких не мають. Разом з цим середній рівень щоденних продажів однієї кавової лавки може досягати 500–600 чашок, а значить, все сміття опиняється неподалік.

Активісти запропонували підприємцям скоротити кількість одноразової тари і надавати знижку тим клієнтам, які приходять зі своїм посудом. До акції вже приєдналися 16 кав'ярень. Крім того, і соломинки для коктейлів дають тепер лише за проханням, що трапляється досить рідко.

Тепер для Львова не рідкість і проведення квестів, головною метою яких є скорочення кількості побутових відходів. Уже зараз навіть дітей привчають до культури правильного поводження з відходами — їм розповідають про ощадливість, а також про необхідність сортування та переробки сміття.

Безумовно, головне в цій справі — бажання отримати діючу систему в Україні. Наприклад, Польщі для цього знадобилося всього 3 роки, звісно, не без фінансової допомоги від Європейського Союзу. Україні залишається лише більш відповідально ставитися до наявних побутових відходів та чекати, доки всі задумані ідеї щодо переробних підприємств стануть реальністю.

А з невеликими насущними проблемами Вам допоможе впоратися «КЛТ КРЕДИТ». Це одна з небагатьох МФО України, яка видає кредити за відсотковою ставкою в 1,6%. За умовами програми лояльності, перший кредит береться й зовсім під 0,8%.

За матеріалами Finance.UA

Отримати гроші