Що заважає «Газпрому» відмовитися від транзиту газу через Україну раніше 2021 року?

Що заважає «Газпрому» відмовитися від транзиту газу через Україну раніше 2021 року?

В даний час великим питанням є можливість запуску «Газпромом» «Північного потоку-2» в експлуатацію. Початково заявлено, що станеться це вже в кінці 2019 року. Але визначається це не тільки тим, чи будуть вирішені дипломатичні розбіжності щодо конфлікту між Росією і країнами Європейського союзу, а ще й тим, чи встигнуть фахівці спорудити надводне продовження закладених підводних труб.

Європейський газопровід EUGAL

Без побудови сполучних надводних конструкцій — відводів, російський газопровід на території країн Балтії виявляється марним. Пояснюється це тим, що проект нової газової артерії розрахований лише для близьких до узбережжя територій. У зв'язку з цим для «Північного потоку» були спеціально прокладені OPAL і NEL. У новому проекті з'єднувальний газопровід з території Балтії отримає назву EUGAL (абревіатура перекладається з німецької як «Європейський з'єднувальний газопровід»).

Розрахункова довжина сполучної магістралі буде досягати 485 кілометрів. Взявши початок в Грайфсвальді, вона буде проходити через 3 східнонімецьких регіони аж до державного кордону Чехії, поблизу Дойчнойдорфу. Щорічний обсяг газу, що поставляється через 2 ці магістралі, буде перевищувати 50 мільярдів кубометрів. Реалізацією проекту займатиметься конгломерат російського «Газпрому» і німецької Gascade Gastransport GmbH.

Показово, що на тлі бурі розглядів і політичних пристрастей, які невпинно супроводжують проект «Північного потоку-2», реалізація EUGAL просувається без особливих затримок і проблем з отриманням земельних дозволів. Пояснити це можна планомірними діями Gascade, спрямованими на створення ілюзії, що нова магістраль — це проект європейської газотранспортної інфраструктури, а не черговий елемент, необхідний Росії для продажу власного газу.

Принципова різниця між EUGAL і OPAL

Досить цікаво, що на сайтах європейських компаній, що беруть участь в реалізації проекту європейського газопроводу, згадки про «Газпром» практично не знайти, тобто європейці намагаються це приховати чи недоговорити.

Підтверджує цей факт ще дещо: представник проекту EUGAL в своїх заявах робить основний акцент на тому, що трубопровід призначений для транспортування газу з усіх джерел, будь то новий «Північний потік-2» чи який-небудь інший. За його словами, нова європейська газова магістраль буде інтегрована в уже діючу інфраструктуру, тому транзит можливий в будь-яких напрямках.

Подібна позиція відповідає чинному законодавству Європейського союзу, що забороняє створення монополій на газовому енергетичному ринку. Цей пакет законів вимагає, щоб у будь-якого можливого постачальника був вільний доступ до транзитних магістралей. Важливо розуміти, що трубопровід EUGAL буде підпорядкований цим вимогам, на відміну від OPAL'а, для якого діють спеціальні умови.

Другою принциповою відмінністю є те, що EUGAL планується з'єднати з діючою газопровідною мережею Німеччини в трьох місцях: газопроводами Jamal, Nel і підземним газосховищем в Редені. Варто зазначити, що кожна з цих систем і сховищ в деякому сенсі знаходиться під частковим контролем російського «Газпрому».

Територією Чехії — до підземних газосховищ в Баумгартені

Європейську магістраль «Північного потоку-2» з проектною потужністю в 55 млрд кубометрів можна буде застосувати для транзиту необхідних обсягів газу до територій Західної Європи. Згідно з опублікованою картою, основна пропускна здатність EUGAL потрібна для транзиту газу до Чехії. Це підтверджують і слова керівництва європейського проекту, котрі свідчать про те, що потужності нових труб заброньовані на тривалий період для транзиту до чеської території.

Зовсім нескладно зрозуміти, що Чехія не в змозі спожити 51 млрд кубометрів газу, котрі планується туди поставляти, тому із запуском магістралі вона перетвориться на великого європейського транзитера. Передбачається, що в результаті газ повинен буде надходити у сховища Австрії. Газові хаби Баумгартена багаторазово згадуються в контрактних угодах «Газпрому» і фігурують як місця передачі газу, який наразі надходить через українські території. Саме через Україну газ перекачується словенським та італійським споживачам.

Сумарно російський проект «Північного потоку-2» та європейська газова магістраль EUGAL зможуть замінити максимум 55 млрд кубометрів транзитного газу. При цьому транзит через Україну в 2017 році сягав 93,5 млрд кубометрів. Іншу частину (31,5 млрд кубів) Росія планує постачати через 2 нові нитки «Турецького потоку», котрі здатні прокачати такий сумарний обсяг газу.

«Північний потік-2» і «Турецький потік» будуть запущені практично одночасно, в кінці 2019 року. Пояснити такі стислі терміни можна лише тим, що саме тоді закінчується контрактна домовленість на транзит між Україною та Росією, а, значить, у Російської Федерації з'являться законні підстави відмовитися від послуг українського транзитера.

Планам «Газпрому» не судилося втілитись

Незважаючи на всі описані дії та намагання, вже зараз абсолютно очевидно, що в настільки стислі терміни плани «Газпрому» не реалізуються. І в 2020 році російський постачальник повинен буде бодай частково продовжувати транзит через Україну, а значить, вести переговори про умови угоди з Києвом. Примітно, що російські плани спотикаються зовсім не об перешкоди, що виникають при погодженні та схваленні «Північного Потоку-2» країнами Європейського Союзу. І навіть не об те, що «Турецький потік», котрий, вірогідно, встигнуть добудувати до запланованої дати, ніхто й не збирався підключати до газової системи Туреччини та Греції.

Ні. Справа саме в європейському газопроводі. Справа в тому, що EUGAL в кінці наступного, 2019-го року, буде добудований лише на 50%. При всьому цьому процес будівництва та узгодження відбувається в повній відповідності з планом — навесні буде погоджено спорудження першого терміналу, трохи пізніше буде розпочато його будівництво. В кінці літа планується отримати дозвільні документи на будівництво трубопроводу на території трьох німецьких федеральних земель, кожна з яких може вирішити долю всієї газової магістралі.

Достатність фінансування газотранспортного проекту також не викликає сумнівів. Жовтень минулого року ознаменувався приєднанням до EUGAL найбільших газотранспортних операторів, що працюють на території Німеччини, серед яких Gasunie Deutschland Transport Services, ONTRAS і Fluxus Deutschland. Кожному оператору дісталося по 16,5% проекту. Держателем основного пакету акцій (50,5%) залишилася компанія Gascade. Сумарні фінансові можливості акціонерів лише черговий раз підтверджують, що 3 млрд євро на реалізацію проекту будуть знайдені.

Таким чином, EUGAL не буде готовий до повноцінної експлуатації наприкінці 2019 року тільки тому, що так було заплановано спочатку. До цього періоду планується підготувати тільки одну магістраль, а другу збираються запустити в 2020 році. У зв'язку з цим навіть повна готовність «Північного потоку-2» в 2019 році не дозволить використовувати його в 2020 році на повну потужність.

Можливий і альтернативний варіант, при якому EUGAL з яких-небудь причин буде запущено в експлуатацію раніше, ніж «Газпром» закінчить будівництво «Північного потоку-2». У такому випадку росіяни будуть змушені платити повну вартість оренди за фактично порожню трубу, адже для власників магістралі її завантаження значення не має. Саме тому німецькі інвестори при будь-якому положенні справ отримуватимуть власний прибуток. Тобто вкладення в EUGAL є безпрограшним варіантом.

Кредит в «КЛТ КРЕДИТ» — ще один безпрограшний варіант! Ви берете умовні 2 000 грн на 10 днів (отримуєте прямим переказом на карту за 15 хвилин), витрачаєте на будь-які цілі, а повертаєте всього 2162 гривні. Не виходить вчасно віддати — оплатіть відсотки (162 гривні) і ні про що не хвилюйтесь.

За матеріалами Finance.UA

Отримати гроші